Вчителю фізики та математики: 2019

Основні поняття і завдання напрямки

Філософи розглядають працю як реальне буття, невід'ємну і системоутворюючу частина матеріальної і духовної культури, свідому, цілеспрямовану і предметно-перетворюючу творчу діяльність людини, спрямовану на задоволення не тільки його матеріальних, а й духовних потреб. Праця є вічна природна умова людського життя. Завдання трудового виховання дітей сформульовані педагогами минулого, причому актуальність цих завдань справедлива і в наш час.

К. Д. Ушинський настійно рекомендував педагогам використовувати життєдіяльну силу праці для розумового, морального, естетичного, духовного розвитку дітей, психічного і фізичного вдосконалення, формування таких якостей, як працьовитість, негативне ставлення до дозвільного способу життя, повагу до людей праці, готовність приносити користь суспільству.

В. Г. Бєлінський, Н. А. Добролюбов, Д. І. Писарєв, М. Г. Чернишевський розкрили особливості соціально-природного характеру і призначення праці. "Мета виховання - перетворити працю в життєву потребу людини: без праці виростають дармоїди, паразити", - писав Н. Г. Чернишевський. Вчення педагогами розглядалося як один з головних видів праці дітей цього віку ("навчальний працю").

При цьому педагогами висловлюється думка, що не всяка активність дитини може розглядатися як його трудова діяльність. Наприклад, нерідко в школі можна спостерігати картину, коли, не пояснивши дітям сенс майбутнього, вчитель оголошує суботник, який перетворюється на колективне сперечання про те, хто і що повинен зробити і т.п. Іншими словами, відбувається антивиховання. Щоб діяльність можна було назвати трудової, її передбачати результати повинен мислитися як цінний для суспільства, - зазначав Е. А. Климов. Трудове виховання відбувається, коли дитина розглядає мету майбутньої діяльності як соціально цінну, розуміє її значення для суспільства, а також переконаний в особистісної значимості майбутньої справи.

Дисциплінованість - це здатність до організації своєї поведінки відповідно до норм і правил, прийнятих в даному соціальному середовищі. Дисциплінованість проявляється у свідомому дотриманні правил в школі і поза нею. Дисциплінованим вважається той учень, який виконує вимоги батьків, вчителі, колективу. Характерною рисою дисциплінованості, що проявляється в праці, є вміння доводити роботу до кінця, незалежно від того, цікава вона чи ні.

Отже, мета трудового виховання школярів - формування уявлень про роль праці в житті людини і суспільства, позитивного ставлення до процесу і результатів праці, розвиток особистісних якостей (працьовитості, дисциплінованості, колективізму та ін.)

• Завдання:

· • виховання поваги до праці старших і розуміння суспільного значення їх трудової діяльності;

· • виховання прагнення оволодіти навичками спільної роботи в колективі, надавати допомогу товаришам;

· • виховання прагнення сумлінно виконувати навчальні та трудові доручення, проявляти ініціативу у виконанні суспільно значущих справ;

· • виховання вміння і звички підтримувати порядок на робочому місці, гігієну праці;

· • виховання неприйняття до недбалості у праці, у поводженні з інструментами і матеріалами, псуванні особистого та шкільного майна, проявам ліні, бажанням ухилитися від праці.

Під час навчання в школі діти вчаться самоорганізації, удосконалюються і готуються до дорослого життя, де все вирішувати і планувати доведеться їм самим. У становленні особистості дитини не обійтися без підтримки наставника, будь то батько чи педагог. Краще, коли виховання йде не у вигляді наданих моралей і лекцій. Діти почасти копіюють стиль життя батьків, тому дорослим варто звернути увагу на те, як їх щоденну поведінку, запити, пріоритети, спілкування в колі сім'ї та за її межами впливають на розвиток дитини. Для того щоб дитина був вихований, освічений, йому слід прищеплювати правильні цілі. Високорозвинені особистості виховуються в сім'ях, де велике значення приділяється самовдосконалення і самими батьками.

Стимули до розвитку.

Бувають діти, для яких найважливіше одержувати гарні оцінки тільки заради того, щоб їх атестат дозволив вступити до престижного ВНЗ. Їх не турбує думка оточуючих, вони живуть своїми потребами, не беруть участь у житті класу, спілкування з однолітками обмежують лише своїми інтересами. Також можна виділити іншу, хоч і не дуже часто зустрічається, групу школярів, яким важливіше всього «Виділитися» з натовпу. Для таких дітей стимулом до саморозвитку може бути тільки прагнення бути в центрі уваги. Вони читають багато, але запам'ятовують лише яскраві моменти з прочитаного, цікавляться політикою або останніми подіями в країні та світі, слухають радіопередачі для того, щоб блиснути знаннями в компанії. Вони люблять вступати у всіляких диспутах, нав'язуючи свою думку іншим, часто до оточення ставляться скептично. Все це ще більше ускладнює їх взаємовідносини з ровесниками. Рівень їх знань, душевний стан приносять мало користі колективу і їм самим. Усвідомлення важливості навчання та діяльності поза занять здатне позитивно впливати на якісний рівень самонавчання школяра і його навчання в цілому. Можна зробити висновок, що саморозвиток дитини несе суспільне значення.

Не все подається на блюдечку

Сприятливо впливають на розумову працьовитість, створення багатого духовного світу дитини багато засобів. Кожна дитина повинна навчитися не тільки досягати поставленої мети, будь то доведення розпочатої справи до завершення, економія корисного часу, але і бути наполегливим, долаючи труднощі, тренувати силу волі. Йому необхідно виховати в собі цілеспрямованість, яка пов'язана з розвитком дисципліни, працьовитості, зібраності та інших важливих особистісних якостей. Коли школярі привчають себе не тільки до використання своїх прав, але й до відповідальності перед оточуючим їх соціумом, сім'єю, підвищується ефективність самовиховання. Від батьків потрібно допомога у напрямку дитину до самостійного подолання труднощів у навчанні, спілкуванні, життя в цілому. Вони повинні подавати добрий приклад, ставлячись до своїх вчинків критично і намагатися себе вдосконалювати і морально. Школярі з кожним новим днем все більше себе пізнають, відкривають у собі нові риси характеру і таланти, батьки повинні їх делікатно направляти, щоб розвивалися риси позитивні, корисні, а негативні виправлялися. Саме їм видно недоліки і гідності власної дитини. Деякі школярі боязкі, погано володіють своїми емоціями, соромляться виступати перед публікою, плутаються при розмові від сорому. Вони всіляко уникають участі в громадських заходах, відчувають себе ізгоями. Придушенню слабовілля з такими ознаками як підвищена сльозливість, дратівливість, образливість або завищене самолюбство, школярів вчив відомий педагог В.А. Сухомлинський. Основними ліками для таких дітей він називав вивчення життя великих людей, вибудовування своєї поведінки і життя по їх прикладах. Крім того, обов'язковим є заохочення дітей через прагнення до напрацювання корисних звичок, наприклад, стримувати обіцянки, бути чесним у всьому, дотримуватися розпорядку дня, до будь-якої праці підходити з акуратністю і ретельністю. В.А. Сухомлинський вважав, що необхідно вчити дітей добру, умінню стримуватися, йти прямо до високої мети, протистояти злу і «затвердити в собі повелителя власних вчинків». На його думку, тільки людина гідна, з високою мораллю має справжню силу волі, організований і вихований.

Вчися вчитися

Самовиховання неможливо без самоосвіти - вміння осягати нове, виходячи і з особистих інтересів і запитів. Всі знають, що деякі діти не заглядають далі шкільної програми, а є ті, хто всіляко розширює свій кругозір, зацікавлений в отриманні додаткових знань, захоплюється збиранням докладної інформації, не зупиняючись тільки на загальному. У плануванні потребує розумову працю. Наприклад, знаменитий учений і полярник О.Ю. Шмідт програму наукової діяльності і навіть всього життя для себе склав ще в юні роки. Йому вдалося її виконати, про що він і розповів сам на схилі літ. Як же це у нього вийшло? Тут не обійшлося без самовиховання, жорсткої дисципліни, наполегливості та завзятості в досягненні поставлених високих цілей. Крім цього, О.Ю. Шмідт знав ціну часу, не витрачав його даремно і дотримувався розпорядку. Діти повинні вчитися планувати вже якщо не своє життя цілком, то хоча б навчальний час, починаючи днем, продовжуючи місяцем, чвертю, півріччям. Важливо вміти складати плани на день не тільки навчання, а й відпочинку. Звичайно, розпланувати, передбачаючи все, неможливо, але основні події дня, очікуваний результат від тих чи інших дій, терміни проведення заходів дитина повинна собі представляти. У плани потрібно ставити ті події та дії, які здійсненні. Можна вдатися до наступного методу складання розпорядку дня: розділити аркуш паперу на дві частини, де в одній колонці буде список планованих справ, а в іншій - витрачений на виконання час. Для складання такого графіка ідеально підійде перекидний щоденник або блокнот, який завжди буде під рукою, не загубиться і не займає багато місця. Кожна дитина здатна придумати і свій метод складання планів, більш зручний для нього. Уміння планувати свою працю, виконувати намічені справи ведуть до вироблення організованості, внутрішньої дисципліни, цілеспрямованості дитини і підлітка. Так формуються вольовий характер, активна життєва позиція і впевненість у собі і своєму майбутньому.

Плануємо день правильно

Для успішного виконання планів необхідно бути послідовним. Академік І.Павлов відмінно сформулював принцип послідовності, коли звертався до молоді, яка вирішила присвятити себе науці: в першу чергу необхідно привчати себе до послідовності в накопиченні знань, також не варто братися за наступне, що не засвоївши попереднього, потрібно вчити ази перш, ніж рухатися до вершини знань. Вмінню долати будь-які труднощі, не ховаючись від них, якраз і вчить послідовність. Це поступовий підйом по східцях знань, де перші щаблі - просте, невідоме, а далі - більш складне, з кожним кроком все більш зрозуміле. Важливо вміти складати плани на день не тільки навчання, а й відпочинку. Коли діти планують свій день, то повинні пам'ятати про годинник розумової активності протягом дня, включаючи навчання в школі, не забувати про вечірні годинник для відпочинку. Якщо школяр відповідально підійшов до складання свого розпорядку дня, то його не застанеш у пізній час за виконанням уроків або зовсім забув виконати домашнє завдання. Організувати, розпланувати свою працю - це вміння грамотно розподілити свій час, контролюючи його. Необхідно в планах робити і резерви часу, які розраховані на поїздку в автобусі або очікування своєї черги. У транспорті складно читати або писати, щоб час працювало з корисним коефіцієнтом і не пропадало, під час поїздки можна повторювати подумки пройдений матеріал, заучувати вірш чи іноземні слова. Так час у дорозі пролетить непомітно, але і з користю.

Джерело: http://profavorite.ru/diti/1914-pro-samodisciplini-ta-organizacii-praci-shkoljariv.html

Вчителю фізики та математики

ЗНО 2018

суботу, 12 січня 2019 р.

Формування екологічних компетентностей школярів при вивченні фізики та математики 5-6 класів.

Урок Енергозбереження у побуті"

середу, 9 січня 2019 р.

Інтерактивне навчання як засіб формування компетентності.

Виховання працьовитості, творчого ставлення до праці